ЗМІ

Здається, всі ми давно вже звикли до інновацій майже у всіх галузях життя – від космосу до дитячого харчування. Одначе у книжках цієї добірки – саме про те, до чого звикнути не можна. І що нам дарують невпокорені новатори, справжні першопрохідці, незламні оптимісти. Їхні ідеї вражають, а нам залишається тільки ознайомитися з ними, врахувавши неоціненний досвід й надихнувшись новими ідеями

Івана Сайко. Жінка-бомба. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2025

Найвідоміша драма сучасної хорватської письменниці вийшла в серії "Колекція #Особливі прикмети (II): Театр без кордонів", і це недаремно, адже в ній авторка відкидає принципи класичної драми та втілює у своєму тексті енергію бунту проти усталених правил. Центральною дійовою особою драми "Жінка-бомба" Івани Сайко є жінка-(само)вбивця, яка готується виконати своє терористичне завдання. Актуальності цій монодрамі надає не лише тема тероризму, але й намагання протиставити деструкції креативність. Авторка надає голос жінці-бомбі, проте не намагається зробити її героїнею, бо у п’єсі звучать два не менш важливі голоси, у тому числі голос авторки. Загалом, за її словами, "Жінка-бомба" – "монолог, в якому беруть участь жінка-бомба, політик без імені, його охоронці й коханка, Бог і хор ангелів, один хробак, "Мона Ліза" Леонардо да Вінчі, двадцять моїх друзів, моя мати і я". Таким чином, авторка торкається багатьох проблем сучасного світу, а також вічних тем мистецтва: смерті й народження, шаленства й бунту, складної природи жінки. І це не дивно, адже вже на самому початку ми дізнаємося, з якою темою нас знайомлять. Можливо, когось підкупає популярний штамп "секс-бомба", який опосередковано все ж таки залучений у назві п’єси, але насправді все набагато серйозніше й страшніше. "У наступних випадках смерть з’являється як оперативний метод, - попереджає ремарка. - Визначення звучить так: "Самовбивчий напад — це напад насильницький, політично мотивований напад, вчинений свідомо і з наміром виконавця бути розірваним на шматки разом з обраною мішенню. Наперед врахована певна смерть виконавця є передумовою успішності нападу", - і далі: "Намір самовбивчого тероризму - завдати нищівної психологічної шкоди, яка викликає глибокий страх і неспокій. Його метою є викликати негативні психічні ефекти у всієї популяції, а не лише у жертв конкретного нападу". Варто додати, що під час сценічного втілення тексту просторове рішення переносить дію на місце масового скупчення людей - від театру через уявний зал очікування до відкритого громадського простору, де вітають політиків. Всі ці простори стають потенційними об'єктами тероризму, де будь-хто може виявитися потенційним терористом-смертником. Тобто тією самою "людиною (жінкою)-бомбою".

Еспресо, Ігор Бондар-Терещенко