ЗМІ

Жоель Поммер. Возз’єднання двох Корей. – К.: Видавництво Анетти Антоненко, 2024

Незвична і неформатна п’єса цього автора примушує зайвий раз замислитися над головними питаннями життя. Загалом у п’єсі Жоеля Поммера "Возз’єднання двох Корей" немає класичних структурних частин: вступу, кульмінації, розв’язки. Кожна сцена — окрема оповідь, радше окрема світлина з потоку життя, підсвічена автором і перекладена мовою театру. Часом у сценах бере участь більша кількість персонажів — але всюди головною темою є розуміння любові: від буфонадного до піднесеного. Наприклад, таке. "ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Ви вже сказали чоловікові, що плануєте розлучитися? ЖІНКА: Так, звісно. П'ятнадцять років тому! Я ще тоді сказала йому, що не хочу більше з ним жити, тому що між нами немає любові. Він чудово зрозумів. Тільки попросив зачекати, поки виростуть діти. Тепер вони всі троє стали дорослими і залишили дім. А отже, я нарешті можу розлучитися. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Що на це каже ваш чоловік? ЖІНКА: Попросив іще подумати. Сотні разів він мене перепитував, що між нами не так. Я відповідала: неможливо продовжувати жити разом без любові. Тоді він запитав, у чому ця любов полягає. А я... я відповіла, що абсолютно не знаю, позаяк неможливо описати річ, з якою не знайома. ЖІНОЧИЙ ГОЛОС: Який жах". Загалом автор не робить висновків, не моралізує, він пропонує нам "вихоплені" з соціального чи внутрішнього життя нариси, а далі це вже наша справа — відчути, проаналізувати, замислитися. До речі, автор книжки - один із небагатьох французьких режисерів, кожна нова постановка якого протягом останніх років викликає незмінний інтерес. Його головна відмінна риса від інших побратимів по цеху в тому, що він ставить лише п'єси за своїми творами. Авторський театр Поммера – це завжди надзвичайно актуальне висловлювання про сучасний світ, вбране у відповідну до цього висловлювання оригінальну художню форму.

Еспрксо, Ігор Бондар-Терещенко, 19.04.2025