ЗМІ

Задля честі нашої рідної країни та для розвитку торгівлі й товарообігу в межах королівства Англії.
Інвесторська абонементна книга, 1599 рік 

Європейці подібні до вулика бджіл, «з чийого меду можна отримати користь, але якщо ви лізтиме в їх вулик, вони зажалять вас до смерті». Аліверді-хан. Наваб Бенгалії, Біхару й Орісси в 1740–1756 роках

Нова книга «Анархія. Безжальне піднесення Ост-Індської компанії» (англійською 2019, українською 2023) за авторством Вільяма Далрімпла вийшла в кооперації львівського видавництва Анетти Антоненко й київського видавництва «Ніка-Центр». Далрімпл є одним із найвизначніших британських істориків, автором низки бестселерів, відзначений численними преміями. Він шість років досліджував історію однієї «бізнес-компанії», а саме Ост-Індської компанії (ОІК). За мірками XVIII століття, це був економічний гігант, найпередовіша капіталістична організація у світі. Ця книга про те, як європейці «цивілізували» індійців, цю «купку дикунів». Книга про найбільший акт корпоративного насильства у світовій історії. Про найагресивнішу у світі транснаціональну компанію. У ній ідеться про «людей з глибокими кишенями та великими задумами». Як пише автор, свого часу постала нова категорія людей, «які не маючи бажання слугувати взірцем благочестя й чеснот, забирали життя та майно бідняків із таким нахабством, що інші люди, спостерігаючи за їхньою поведінкою, ставали дедалі сміливішими й чинили найжахливіші та найпотворніші вчинки без страху та докору сумління». До таких людей належав Роберт Клайв, бухгалтер ОІК, який не тільки завдяки своїй амбітності й волі, а й жорстокості й безжальній поведінці став губернатором Бенгалії, а згодом — очільником Компанії та її війська в Індії. У 33 роки (барон) Клайв раптово став одним із найбагатших людей у Європі.

Ця книга про історичну правду, а саме про те, що відносини Великої Британії та Індії почалися не з дипломатії та зустрічі королівських посланців, а з торгової місії, яку очолював «вічно вгашений» морський вовк із Компанії Вільям Гокінз. Автор досліджує народження становлення й занепад ОІК. І хоча це абсолютно історична книга, її головна мета полягає в тому, щоб показати читачу жахливий бік приватної корпорації, яка мала на меті якнайшвидше збагатітися. Її майже не цікавили звички країни, з якою вона вела торгівлю, та світські умовності. Територіальні війни, розв’язані Компанією, несли із собою зґвалтування, мародерства, вбивства. Ця книга про Ост-Індську компанію, яка є синонімом демонстративного багатства й політичної корупції. Власне, я вперше почув про Ост-Індську компанію лише коли у 2017 році подивився британський серіал Табу (Taboo) режисера Стівена Найта. Почну з яскравої цитати з книги, яка дасть краще розуміння того, з чим ми маємо справу.

«Жменька бізнесменів із далекого острова на краю Європи тепер правила землям, які тяглися через всю Північну Індію від Делі на заході до Ассама на сході. В руках Компанії перебувало майже все Східне узбережжя, а також всі ключові пункти на Західному узбережжі між Ґуджаратом і мисом Коморін. Усього за сорок з лишком років вони стали господарями майже всього субконтиненту, населення якого налічувало від 50 до 60 мільйонів осіб, здолавши імперію, де навіть дрібні провінційні наваби та правителі керували величезними територіями, що перевершували за площею та кількістю населення найбільші країни Європи».

Ви тільки уявіть собі, що лондонська корпорація, яка на початку існувала як купка торговців, з часом перетворилася на безжальну й агресивну машину, яка змогла завоювати імперію Великих Моголів. Заснована в 1600 році як торгова компанія, вона спочатку продавала шовк і прянощі, а вже з 1765 року перетворилася на агресивну колонізаторську потугу. За якісь неповні 40 років вплив компанії простягнувся на північ до столиці Великих Мологів у Делі. ОІК змогла перемогти навабів Бенгалії й Ауду, Маусурських султанів Тіпу Султана й велику Мартхську конференцію — взяла під своє крило імператора Шаха Алама. Автор називає свою книгу «Анархія», бо протягом майже 400 сторінок змальовує безперервні війни Компанії, грабунок, нескінченне кровопролиття, а також безлад і корупцію, які оселилися в колись мирному Індійському царстві. Самі британці називали цей період нескінченного грабунку й поділу майна з боку Компанії «трясінням дерева пагоди». Але, мабуть, ніхто не зважав на те, люди Компанії, які остаточно позбулися принципів і людяності, своїми злочинами ганьбили британську націю. Як саркастично пише автор, «вони походили з протестантського роду, їхнім головним надбанням була сталева впевненість у собі, гострий розум і надзвичайна зухвалість».

Компанія керувала майже всією Індією фактично із зали засідань лондонського Сіті. У Британії, в Індії й навіть на уроках історії в Україні говорять про британське завоювання Індії, але забувають про те, що Індію в XVIII столітті захопив не британський уряд, а така собі приватна компанія. Перетворення Індії на колонію відбулося «завдяки комерційній корпорації, яка існувала винятково задля збагачення своїх інвесторів». Завоювання величезних територій Індії у цьому столітті розпочав не британський уряд, а «непідзвітна йому компанія зі штаб-квартирою в одному маленькому лондонському офісі завширшки в п’ять вікон». Протягом ста років її штат налічував лише тридцять п’ять постійних співробітників у своєму головному офісі. Попри все, цей «управлінський кістяк» здійснив корпоративний переворот, який ще й досі не має аналогів в історії, а саме: «військове завоювання, підпорядкування й розграбування величезних територій Південної Азії». Політика ОІК полягала в грабунку Бенгалії та швидкому переміщенню тамтешніх багатств на Захід.

Читайте також: «Cogito ergo sum»: «Критичне мислення» Джоната Хейбера

Завоювання Індії Компанією лишається прикладом найбільшого корпоративного насильства у світовій історії. Якщо взяти до уваги такі світові (транснаціональні) корпорації, як Google, Walmart чи Toyota Motor, то вони є нічим у порівнянні з мілітаризованою Ост-Індською компанією, з її руйнівними територіальними апетитами. Сьогоднішні великі компанії, на кшталт Facebook (Meta) чи Shell не володіють ані атомними підводними човнами, ані піхотними полками. ОІК була уповноважена на «ведення війни» своїм установчим статутом і використовувала насилля заради досягнення своїх цілей. Її приватна армія налічувала 200 000 осіб (вдвічі більше британської армії). Історія, пише Далрімпл, вчить нас: якщо укладають союз між владою держави і владою корпорації, то першою можна керувати, а от остання використовуватиме всі ресурси, щоб опиратися цьому. Корпорації можуть покладатися на уряди, захищати їхні інтереси й навіть надавати їм допомогу.

За словами автора, корпорація як ідея інтегрованої бізнес-організації, яка простягається через моря, була революційним європейським винаходом, який збігся з початком європейського колоніалізму та повернув торговельний світ Азії та Європи. Ця ідея збережеться й після краху європейського імперіалізму. Коли вчені обговорюють спадщину британського колоніалізму в Індії, то зазвичай наголошують на демократії, верховенстві права, залізниці й крикеті. Але один із найважливіших експортних британських товарів в Індію, який назавжди змінив Південну Азію, – це ідея акціонерного товариства. І влив цієї ідеї сильніший за вплив комунізму, протестантства чи демократії. Навіть у XXI ст. корпорації поглинають час та енергію індійців більше, ніж будь-який інший соціальний інститут (сім’я, наприклад). По всьому світу корпорації та їхні лідери «витісняють політику й політиків, стаючи новими верховними священнослужителями й олігархами нашої системи». Але хай там як, сьогодні жодній сучасній корпорації не вдасться відтворити насильство й військову могутність торговельної компанії, про яку йдеться в книзі.

Далрімпл у своїй книзі наважився дослідити взаємозв’язок між комерційною та імперською владою. Він показав, як корпорації можуть впливати на політику (саме ОІК винайшла корпоративний лобізм) і як влада може або не може контролювати корпорації. Корпорації, нагадує автор, можуть не лише збагачувати й позитивно впливати, але й руйнувати. У 1693 році ОІК уже використовувала власні акції для купівлі парламентарів. Згодом парламентське розслідування цього першого у світі лобістського скандалу визнало Компанію винною в хабарництві й торгових махінаціях. «Влада та гроші можуть корумпувати, а комерція й колонізація часто йдуть пліч-о-пліч», — зазначає Далрімпл. Західний імперіалізм і корпоративний капіталізм народилися одночасно й обидва були «зубами дракона, з яких постав сучасний світ». Приклад Ост-Індської Компанії до сьогоднішнього дня залишається «найлиховіснішим знаменням історії щодо можливих зловживань корпоративною владою, а також щодо підступних способів видавати інтереси акціонерів за інтереси держави».

У середині XIX століття вікторіанці вважали, що історію творить політика національної держави. Вони наївно вірили, що саме вона, а не економічна діяльність корумпованих корпорацій, є ключовим предметом досліджень і рушієм у людському житті. Як же вони помилялися! «Їм кортіло тлумачити імперію, як mission civilisatrice — люб’язний державний дарунок Сходу від Заходу у вигляді знань, залізниці й мистецтв цивілізації, а щодо корпоративного грабунку, з якого розпочалося британське правління в Індії, спостерігалася розважлива й умисна амнезія». ОІК (і як це схоже на наші часи і на сучасні корпорації), ніколи не була зацікавлена ані в справедливому управлінні регіоном, ані в його довгостроковому добробуті. Закінчу цей невеличкий опис книги, ще однією її цитатою:

«Коли вони тільки прибули в цей край, то ввічливо звернулися до тодішнього уряду з проханням дозволити їм придбати ділянку землі для будівництва факторії, і щойно вони отримали дозвіл, одразу збудували потужний форт, оточивши його ровом, сполученим з річкою, і встановили на стінах велику кількість гармат Вони заманили низку купців та інших осіб, аби ті стали під їх захист, і збирають дохід у розмірі 100 тисяч рупій… Вони грабують і розбійничають, а також забирають у рабство велику кількість імператорських підданих обох статей».

Український Тиждень, Денисенко Анатолій, 01.02.2024