ЗМІ

Від початку року вийшло чимало цікавої й різноманітної науково-популярної літератури. Та сама собою виокремилась група літературознавчих видань, які в легкій і максимально дружній для широкої читацької аудиторії розкривають ті чи інші теми: від біографій українських класиків до питання необхідності їх прочитання, від історії книги як визначального для розвитку людства культурного та науково об’єкта до оповідок про кохання, що ранило, радувало, але надихало письменників на створення літературних шедеврів. 

Далі – детально про книжки, які припадуть до душі тим, хто цікавиться не лише прозою чи поезією, а й тим, хто їх творить, за яких умов і причин. 

Примхи пристрасті: Історії про книжки та кохання

Маркус Ґассер. Примхи пристрасті: Історії про книжки та кохання. – Львів.: Видавництво Анетти Антоненко, 2023 – 224 с. 

Книжка австрійського літературознавця Маркуса Ґассера – збірка біографічних нарисів, присвячена історіям кохання дуже різних письменників і впливу цього складного почуття на їхню творчість. Як зазначає сам автор, багато років тому літературознавча думка дійшла висновку, що не обов’язково й ледь не помилково асоціювати прозу чи поезію з особистістю автора, бо намагання з’ясувати, чи стоїть за ними «справжня історія, не надто допомагає ані книжці, ані її читачам: вигадані історії є не менш важливими». Втім, як стверджує Ґассер, письменники, про яких йдеться у його книжці «прямо наполягали на тому, що їхні твори засновані на подіях реального світу».

Отже, зі сторінок «Примхи пристрасті: Історії про книжки та кохання» дізнаємось про те, як Сильвія Плат і Тед Г’юз спонукали героїв своїх творів «проживати муки власної пристрасті, як солодкі, так і гіркі». Прочитаємо моторошну історію про новозеландську письменницю Дженет Фрейм, яка через нереалізоване кохання та стримуване лібідо потрапила до психіатричної лікарні і ледь не стала жертвою варварських методів лікування шизофренії. Зануримось в хронологію скандальної одержимості Беттіни фон Арнім постаттю Ґете зі зрадами, підступами, суперництвом і плітками на весь Веймар.

На прикладі Ади та Джона Ґолсворсі вкотре подивуємось тому, як любов і віра однієї людини здатні надихнути іншу на створення літературного шедевра, що принесе своєму авторові Нобелівську премію. Та буває й навпаки, коли до творчості підштовхує задуха від шлюбу, як це було у випадку Джона Апдайка.

Десь в такому дусі – піднятих на поверхню дуже особистих історій, про які не напише жодна паперова чи онлайн енциклопедія – Маркус Ґассер пропонує подивитись на літературу не як на сухий канон, а організм з плоті й крові. 

Читомо, Анастасія Герасімова, 13.03.2023