ЗМІ

Як часто буває, що "дорослі" справи легко розв’язуються "дитячими" рішеннями. Автори цих книжок так само намагаються не брехати, але здебільшого виходить "чесність з собою", як у класика. Утім, сьогодні це чи не єдина ознака актуальної літератури, яка може відволікти від сумних думок про правду.

Щодо книжки Клода С. Фішера "Створено в Америці" (К.: Ніка-Центр) про соціальну історію культури й характеру американців пригадується старий радянський анекдот про конкурс в одному з тамтешніх супермаркетів. Його адміністрація присуджувала приз у мільйон доларів тому, хто назвав би хоч одну річ, якої у них немає. Звісно, переміг радянський турист, який не знайшов в американському супермаркеті… російський лаптів.

Те саме у цій книжці, автор якої, спираючись на значну кількість історичних праць, а у випадку ХХ століття – також на численні соціологічні опитування, досліджує культуру й характер американців від колоніальної доби до початку ХХІ століття і перераховує всі характерні риси американців. При цьому він ще й простежує зміни в матеріальних і соціальних умовах їхнього життя, культурі й характері. І чого ж не знаходить, означуючи це незмінною рисою своїх піддослідних? А не знаходить він спілкування, якого в Америці бракує від давніх часів. Так, книжка охоплює широке розмаїття тем із соціальної історії країни, провідною ниткою серед яких є поява, зростання й, урешті, панування буржуазної культури середнього класу. Також серед досліджуваних автором тем – фізична й економічна безпека, здоров’я, насильство, матеріальний добробут, нерівність, рабство, расова сегрегація, володіння речами, шопінг і компульсивне споживацтво, матеріалізм, соціальні групи (сім’я, сусіди, віряни, друзі, колеги, формальні та неформальні асоціації) й участь американців у них, індивідуалізм, добровільність, контрактуалізм, егалітаризм, лібералізм, становище жінок і дітей... І тим не менш, взаємнення. Точніше його відсутність. Найбільш це помітно на прикладі розваг місцевого населення, про що в книжці чимало. Назагал відомо, що буржуйські розваги і моди – від вечірок до молодіжних рухів на зразок гіпі даремно асоціювали з батьківщиною "Бітлз" - цілком консервативною Англією. Навіть у хвалених шістдесятих брюки-кльош і гучна музика, не кажучи вже про маріхуану та інші стимулятори були радикальним явищем у тамтешньому патріархальному суспільстві. Натомість, як всі вважали, Америка – ось де батьківщина свободи і тусовки всіх з усіма і вживання усього з усім. Причому завжди, від заснування до сьогодні. Насправді аж ніяк. Гадаєте, чому в шістдесятих тут били рекорди відвідуваності музичні фестивалі на кшталт Вудстоку? Та тому що донедавна всі сиділи по хатах і слухали радіо – від 20-х аж до 40-х, коли з’явилося телебачення. Що було далі – краще прочитати у цій книжці, де є усе, крім того, що обов’язково знайде російський турист.

Еспресо, Ігор Бондар-Терещенко, 28.11.2022