- Ти впевнений, що цю воду можна пити? – з острахом запитує Марта, молода письменниця з Іспанії. Вона щойно приїхала в Сюсьму, на творчу резиденцію.
- Ну, звісно, – відповідаю я, і мимоволі згадую себе місяць тому. Як розпитував у мешканців резиденції, чи справді безпечно пити воду з крану, – тут усі п’ють, і нічого.
Це направду так. Вода у Фінляндії – базова цінність. Стихія, доступна всім. Жоден прийом їжі не обходиться без води. Будь-яка розмова з офіціантом у ресторації починається з карафки води. Якщо вода закінчилася, її відразу ж поповнюють, просто з крану.
Забудь про батьківські настанови – пити тільки кип’ячену воду.
Забудь про пошук саме того бювету, до якого ходять місцеві бабці, бо по телевізору колись сказали, що там чистіше.
Забудь про фільтри для води і нав’язливу рекламу мінералки.
Забудь про «унікальний засіб від накипу, 3 штуки за 5 гривень, виробництво Харків», бо накипу не існує.
Забудь про жорстку воду з душу, з якою, здається, шкіра сходить з тіла.
Якщо забезпечено базові цінності – то про ці речі можна забути. Забезпечення бази дає можливість зайнятися розбудовою інших складових повсякдення.
2.
Місцевий спортивний зал і басейн – точки соціалізації. Чи не єдині місця, окрім 2 супермаркетів і кількох барів, де можна випадково зустріти знайомих. Відсотків 80 відвідувачів – люди пенсійного віку.
Окремий зал, в якому по периметру розставлено каремати, гирі, дерев’яні палиці, коротше, знаряддя для вправ. На кожній «станції» – детальна інструкція великими літерами з малюнками, як виконувати вправи. Виконання фізичних навантажень – легка прогулянка по станціях разом зі старими знайомими.
Басейн, зазвичай, відкривається після 16.00. До того – дитячі заняття і водна гімнастика для старших людей. Дві лінії стареньких гімнастів у 14-метровому басейні, які зосереджено, з посмішками, виконують вправи, показані тренером.
Якщо в сауні паряться фіни старшого покоління, краще туди й не потикатися. Серця, загартовані багаторічною звичкою і вправами, витримують навантаження, які й не снилися слабкодухим українцям і місцевій молоді.
Фізичні вправи, басейн, гідромасаж, сауна – базові цінності, культура культивування здоров’я, забезпечені для всіх.
Ті, хто не ходить у спортивний зал, займаються «норвезькою ходьбою». Якої б години не йшов містечком, обов’язково побачиш групу стареньких з палицями в руках, які впевнено прокладають собі маршрут.
Так, і ще одне. В кожному просторі спортзалу – баняк з водою і келишки.
Це ж не предмет для торгівлі.
Базова цінність, доступна і потрібна всім.
3.
Прикметна особливість фінської архітектури – часто виникає ілюзія, що великі будівлі просто виростають із гір. У Сюсьмі мало таких місць, це спостереження радше стосується більших міст – Гельсінкі, Турку та інших. Однак факт одвічного співіснування з природою, з середовищем, видається напрочуд важливим. Це не бажання змінювати природу, підкорювати її, а радше пошук способів співіснування.
Співприсутності.
Інше ставлення до свого ґрунту. Важко уявити селянина в цих місцях, який махне рукою й скаже: «Та де не кинеш, там і виросте».
Природа, що вимагає від тебе зусиль і кидає виклик.
4.
Намагаюсь уявити українське містечко з населенням 4-5 тисяч. Що там?
Магазин, який, звісно, називається «Подорожник». Або «Волошка». Ще може бути одна наливайка з паленим алкоголем, від якого періодично всі труяться. Але ж вибору нема, доля вже так склалася – крім баби Зіни, ніхто не жене.
Регулярно привозять хліб. Морозиво краще не купляти – ще з минулого сезону завіз не оновлювався.
Клуб розвалений, частина стіни рознесена по дворищах. Чи щось з тієї цегли все ж збудували? Може й так, але радше звалили десь у кутку надворі. І жінка вже 20 років пиляє, що позахаращував прохід своїм цим сміттям.
Літній фестиваль джазу? Туристичні принади? Резиденція для письменників? Ви що, зовсім подуріли, мені корову треба гледіти і субсидію вибивати!
Чи хтось думає про здоров’я? Яке здоров’я, якщо треба цілодобово вкалувати по господарству. Як не одне, так інше.
Ванна? Сауна? Та ладно, не смішіть. Добре, якщо каналізацію підвели в хату.
Добре, що хоч вода є. Якщо, звісно, свій двір і колодязь є.
Чи є тепло? Може, і є. Але газ коштує стільки, що краще замерзнути, ніж спробувати колись заплатити за цими тарифами.
Базові цінності? Не смішіть.
З настирливою періодичністю в 25 років українська суспільна система, як комп’ютерна програма, перевстановлюється після роз’їдання вірусами.
Тактика? Стратегія? Не базікайте, краще скажіть, почім там нафта сьогодні?
Виживання.
Це і є національна ідея.
Це і є базова цінність, якою не можуть забезпечити 90% населення.
Маючи «одну з найбільших річок Європи», – п’ємо лайно щодня.
Маючи «найродючіші ґрунти», – бездумно вирощуємо рапс і соняшник.
Маючи «мальовничі Карпати», – перетворюємо їх на смітник.
Експлуатація ресурсу. Люди – той самий ресурс.
І чим далі, тим більше складається враження, що присутність демонічної фігури «ПТН ПНХ» працює тільки на руку будь-якій владі, будь-якій політичній силі.
За прогнилі труби ЖКГ, за мертві містечка, за щоденне виживання… Невдовзі за все буде відповідальним один демон. Від якого, як уже кажуть, навіть запах сірки пішов.
Боюсь, що ця війна безкінечна.
Вона вигідна всім сторонам.
Одні – матимуть випалену і бідну територію, відкриту для їхніх товарів.
Другі – підвищують рейтинги Президента і крутять громадською думкою.
І треті, як завжди, займаються «політикою». У своєму, звісно, розумінні. Що до державотворення не має жодного стосунку.
5.
На зустрічі з місцевими школярами я запитав:
- Ну, і як це? Бути підлітком у Сюсьмі? У містечку з 4 тисячами населення, в якому всі всіх знають?
- Ну, не дуже, – зрештою відповіла дівчинка-старшокласниця, – знаєш, я тут прожила вже 16 років і не можу дочекатися, коли звідси поїду.
20 голів кивають ствердно.
- А хтось з вас планує повернутися?
7-8 піднімають руки.
3-4 з них, точно, повернуться.
Бо їм є куди повертатися.
