Переклад — це вікно у світ іншого. Тому важливо й цікаво розуміти, які сенси йдуть з України через наші твори — і водночас те, які ідеї потрапляють на український ринок і впливають на українське читацтво та українських авторів. Читомо поговорило з українськими видавцями і дізналося, як вони формують портфелі іноземних видань, і як це впливає на видавничі тренди в Україні.
Хто обирає іноземні книжки
Проблематика, яку сьогодні обговорюють на міжнародному рівні, зосереджена на тім, що 2 з 3 перекладів на ринку — це переклади з англійської мови. Натомість англомовні ринки є вкрай закритими — у США рівень перекладної літератури ніколи не перевищував 3 %, у Великій Британії тільки у 2018 наблизився до 6 %. «Проблему трьох відсотків» озвучили PEN World Voices у 2005-му, що й спровокувало дискусію: чи можна говорити про «світову літературу», якщо вона значною мірою складається з текстів, написаних англійською мовою?
Українські видавці, що працюють невеликими командами, залучають до вибору експертів, серед яких — перекладачі й фахівці з різних мовних ринків. Таким підходом поділилися Анетта Антоненко і Тарас Малкович.
Анетта Антоненко ділиться: «Загалом в кожній країні я шукаю собі подібних видавців, і тоді легше розібратись. Достатньо порівняти видавничий портфель: якщо є однакові автори, то можна рухатися далі. Відбір літератури потребує спокою. Адже в мене не виходить «акакаяразница» — все підряд, тож це не більш ніж 20 нових проектів в рік».
Ландшафти перекладної літератури формуються медіаторами — носіями мов. За словами опитаних видавців, на українському ринку загалом немає нестачі перекладачів. Анетта Антоненко розповідає, що перекладач є для неї відправною точкою в кожному проєкті: «Я не звертаю уваги на мову. Але коли починаю «думати» про видання книжки, то завжди спершу домовляюся з перекладачем, а вже потім купую права. Між тим, така тенденція є й у світових агентів та видавництв — мене все частіше запитують, хто буде перекладати, і просять CV перекладача для затвердження».