На українському ринку є приклади успішної співпраці між видавництвами. Видавці створюють разом книжки, ділять витрати, спільно шукають гранти та продають тематичні книжкові набори. Кажуть, що так значно легше пережити карантинну кризу. Розповідаємо про механіку та переваги такої співпраці на прикладі трьох таких колаборацій.
Ніка-центр + Видавництво Анетти Антоненко
Видавництво «Ніка-центр» почало співпрацювати з Анеттою Антоненко у 2014 році, коли вона була директоркою та співвласницею «Кальварії». Співпраця триває й досі. У «Ніка-центра» вийшли три книжки з «Кальварією» та 23 — з Видавництвом Анетти Антоненко. Найуспішніша з них — «Секс і релігія», розійшлася накладом у кілька тисяч примірників.
«Анетта — майстер пошуку грантів, — розповідає Володимир Самойленко, співвласник «Ніка-центру», — Ми почали видавати соціологічну серію, мали в планах ще кілька книжок, але коштів на це не було. Тоді вирішили об’єднатися з Анеттою Антоненко. Вона знайшла грант від бразильського фонду, і це дало можливість видати наступну книжку».
Першою спільною книжкою двох видавництв стала «Латиноамериканський виклик: Соціальна згуртованість і демократія» Бернарду Соржа та Даніла Мартучеллі. Анетта Антоненко вирішує фінансові та організаційні питання і займається просуванням, на «Ніка-Центрі» — усі інші завдання.
«Для мене дуже важко шукати права, переписуватися з правовласником, торгуватися, заключати контракт, підписувати його, відправляти гроші, — говорить Володимир Самойленко. — Тому це робить Анетта. Якщо йдеться про грант, вона подає заявку та веде комунікацію з грантодавцем. У мене теж є досвід роботи з грантами, але такого «зубра», як Анетта годі й шукати. Їй майже все вдається. І це мені дуже імпонує».
Коли книжка видається не за грантові кошти, видавництва ділять витрати порівну. Наступний етап — переклад книжки, редагування, коригування та верстка — за «Ніка-центром».
Зазвичай вибором перекладачів та художників займається «Ніка-центр», але бувають і винятки. Інколи Анетта Антоненко пропонує свої кандидатури.
«Суперечки були всього по кількох книжках. Наприклад, ми довго не могли дійти згоди щодо обкладинки книжки Алена Бадью «Століття». Ми пропонували свій варіант, який категорично не подобався Анетті. А нам не подобалась обкладинка, яку намалював її художник. Врешті зійшлися на обкладинці без жодних малюнків. Результат усіх влаштував», — розповідає Володимир.
Промоція — знову за Видавництвом Анетти Антоненко: там спілкуються з журналістами, організовують презентації, просувають книжку в соцмережах. На етапі реалізації між видавництвами є домовленість: спільні ціни та спільні знижки. Ринок ділять узгоджено: наприклад, одну видану книжку в Книгарню Є передає Видавництво Анетти Антоненко, наступну — «Ніка-центр».
«Це певна синергія, коли витрачені разом зусилля приносять більший результат, ніж якби їх докладала кожна з сторін окремо. Завдяки такій співпраці я можу реалізувати певні свої ідеї та плани, які б не міг втілити самостійно. Наприклад — видати в серії не 3 книжки, а 5», — розповідає Володимир Самойленко.
Тож у такої співпраці є два величезних плюса, говорить Володимир Самойленко. По-перше, кожен має змогу робити те, що у нього краще виходить. По-друге, значно простіше у фінансовому плані — адже видавництва ділять витрати порівну.
Він називає лише один негативний момент у такої співпраці. Оскільки промоцією займається Анетта Антоненко, про «Ніка-центр» часто забувають. Журналісти та блогери просто не вказують назву другого видавництва, коли пишуть про книжку.
Читайте також: Дорівнює успіх: як українські видавці співпрацюють із бізнесом
«Але я ставлюсь до цього спокійно. Наше видавництво існує вже 28 років, тому про нас й так вже знають. Зараз для мене найважливіше — мати змогу реалізувати свої плани. Втім молодим амбітним видавництвам таке партнерство може не підійти. Не кожен готовий лишатися на других ролях», — пояснює Володимир.
Загалом він радить видавництвам робити подібні колаборації. Каже, що це справді допомагає пережити кризу. «Багато наших друзів-видавців зараз перебувають у значно гіршій ситуації. Співпраця з Видавництвом Анетти Антоненко дозволяє нам впевненіше триматися у ці часи. У нас є певні резерви, напрацювання та вже оплачені контракти по правах. Вдвох вижити значно легше», — пояснює Володимир.
Додає, що таке співробітництво можливе лише за повної чесності між партнерами: «Запорука співпраці — це повна чесність, особливо у фінансових питаннях. У мене жодного разу не виникало якихось сумнівів щодо Анетти. Сподіваюся, що у неї також. Якби було хоч трошки недовіри, думаю що така співпраця розсипалась би дуже швидко».
Цього року два видавництва планують видати ще три-чотири книжки. Робота над ними вже триває.