У видавничому світі Анетта Антоненко з 1995 року. З цього часу і аж до 2014 р. вона працювала директором видавництва "Кальварія". З травня 2014-го зосередилася на власному проекті «Видавництво Анетти Антоненко», який стає все більш впливовим на ринку та ввійшов до рейтингу брендів видавництв від українського Forbes на початку 2016 р.
"Я вирішила створити незалежне видавництво, вільне в своєму виборі та видавничій політиці. Це — мій авторський проект про те, що я сама читаю і люблю. Й саме тому для мене кожна книжка як ПРОЕКТ" – каже Анетта Антоненко.
За час своєї професійної кар’єри вона познайомила читачів з такими видатними українськими письменниками як Любко Дереш, Юрко Іздрик, Василь Шкляр, Василь Кожелянко, Марія Матіос, Юрко Покальчук, Олесь Ульяненко, Ігор Римарук, а також знаними світовими іменами —Френсис Фукуяма, Семюел Гантінґтон, С'юзан Зонтаг, Жан Бодріяр, Антуан де Сент-Екзюпері, Ерік-Емманюель Шмітт, Федеріко Гарсія Лорка, Хорхе Луїс Борхес, Ентоні Берджес, Іен Мак’юен та багато ін.
"Як видавцю мені смертельно важко визначитись з улюбленими книгами, – говорить видавець, – але вони точно є!"
Книга: паперова чи електронна? Непросте для мене запитання. За освітою я прикладний математик й тому з пелюшок для мене комп’ютер – рідний і близький, ще з тих древніх часів, коли він займав величезні кімнати і програми готувались на перфокартах. З тих часів в мене любов до читання комп’ютерних роздруківок та заборонених текстів на фінському папері.
Але є і інша сторона медалі. Мій батько (я все своє життя вдячна йому за це!) навчив мене читати в 3 роки, спочатку газети і вивіски, потім все, що було у львівських бібліотеках (і в спецфондах також. В ті давні часи за заставу в 10 рублів можна було брати книжки додому і читати). І я ЧИТАЛА. Саме з цього часу я – хронічний «запійний» читач. Світ зупиняє ходу, коли я беру книжку до рук, і тому магія паперової книжки – це навіки. Зараз я себе обмежую, бо навіть моєї сталевої волі бракує, щоб зупинитись… І так було завжди.
А щодо електронної… Я – прагматик за складом розуму й тому ціную комфорт і зручність. В певний час я багато подорожувала світами і багато часу проводила в літаках. Читаю я швидко і тягати за собою 10-15 книжок було економічно невигідно. Й тому я читаю, читаю і знову читаю скрізь, навіть в метро і трамваях, находу, коли гуляю парком з електронної книжки. Вважаю, що це неймовірно зручний винахід для таких, як я.
Книга, з якою асоціюєте себе. По життю я мрійниця з прагматичним складом мізків.
Думаю, що це, напевно, "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері. Ця книжка трапилась мені вже в дорослому віці, але вона гармонізує мої думки і спрощує світ до щасливого образу. Мені хочеться вірити, що так і є. Загалом мені достатньо одної фрази: "Ми відповідаємо за тих, кого приручили".
Книги, котрі читати НЕ будете. Як не дивно, але таких дуже багато. Терпіти не можу попсові графоманські детективи (це при тому, що високо оцінюю все, що творять скандинави).
Не люблю постмодерних текстів (хоч багато їх видавала свого часу).
Професія впливає, і погані книжки я визначаю з 2 абзаців.
Недочитані книги. Таких нема. Я визначаю, чи читатиму далі з 2 абзаців і просто НЕ ЧИТАЮ.
Особистість, котра надихає. Я сама себе надихаю. В мене нема кумирів, нема ідолів. Я прагну спілкуватись з інтелектуалами і саме це мене надихає. Головне, щоб вони не поспішали і не бігли по цьому життю. Я люблю поспішати повільно. Так встигаєш більше.
Музика, що створює настрій. Зараз я вас сильно здивую. Маючи професійну музичну освіту… я не люблю слухати музику. Вона мене не надихає і не зачіпає. Хіба що Стінг. Бо він космічний..
Мій настрій створюють мої улюблені коти і їхнє мурчання – це найкраща поліфонія для роботи!
Фільм, що вразив. "Легенда про піаніста". Неймовірно тональне кіно. Я через багато років дізналась про книжку, за якою був знятий цей фільм, та її автора Алессандро Барікко.
І неймовірно чуттєвий Енніо Морріконе, музика якого для мене завжди найкраща.
Життєве кредо. Нема і не було. Для мене важливо не КРЕДО, а гармонія життя, відчуття повного задоволення і драйву від того, що я роблю.
Я не хочу писати про улюблені книжки. Для мене це – інтимний статус нарівні з особистим простором та зоною комфорту.
Я так багато прочитала за своє життя, що смаки мої змінювались з роками.
Спочатку Ремарк "Три товариші", "Чорний обеліск" в перекладі Євгена Поповича і Ельза Тріоле "Нейлоновий вік". Франсуаза Саган і Жорж Сіменон. Достоєвський, Булгаков…
Бог ти мій, скільки всього…
Кортасар, Борхес.
Зараз неймовірні Ісабель Альєнде І Ерік-Емманюєль Шмітт.
Це невдячна справа – визначити улюблені. Я їх всіх люблю.
Фото: Сергій Старостенко