Лист до бразильської письменниці Кларісе Ліспектор, яка народилась в Україні.
Я зустрів Вас не в Україні - це було би неможливим. Ви були вже немолодою, та і я перетнув рубіж середнього віку. Насправді, Ви померли за кілька років до нашого знайомства. Але у Ваших книгах, які я відкрив для себе випадково під час відвідин ставшого Вам рідним Ріо-де-Жанейро, Ви все ще були молодою, ...й привертали увагу красою Ваших фотографій та сміливістю Вашого духу.
Ви теж народилися в родині людей, які мусили тікати з власної батьківщини. Зростаючи на чужині й відчуваючи Вашу відмінність, Ви навчились говорити та поводитись як місцева. Призвичаївшись та залишивши свій слід, ви злетіли й залишились назавжди парити в небі. Та й де могло би таке невловиме й різнобарвне створіння як Ви знайти свою землю, окрім власної душі?
Як жорстоко, що час, несправедливість, фанатизм і цинізм, які ми називаємо історією перекреслили можливість зустрітися і поговорити, обмінятися думками і досвідом, та втішити один одного висловивши співчуття та співрозуміння однодумців у світі самовдоволеному та байдужому.
Вам навіть не випало можливості насолодитися дитинством в краї, де Ви народились. І хоча він назавжди буде пов'язаним для Вас і Вашої родини зі стражданнями і нещадним нищенням єврейського народу, ви ніколи не відмовились від вашої спорідненості з Україною - такою дивовижно красивою і живою, и в той же час жорстокою та вбивчою.
Я також народився як син біженців з України, але мені пощастило побачити визволення цього краю від чужих та власних гнобителів, видалення потворних білих плям в його історичній пам'яті, і встановлення відчуття справедливості, гідності, гордості й надії. В цій новій Україні, яка зараз народжується, Ви і Ваші роботи повинні знайти своє місце, а Ваш дух має відчути себе тут бажаним гостем.
Я припускаю, звичайно, і не можу бути впевненим, що видався би Вам цікавим і гідним Вашої уваги. Але тепер, коли Ви далеко, за цією щільною завісою, що відділяє життя від смерті, я можу говорити з Вами лише завдяки літературі, яку Ви залишили. Завдяки часопису Ваших зізнань, поглядів, сумнівів та надій, ледве прихованих за маскою вигаданих історій, я бачу Вас - чутливу, проникливу і відверту. І я можу відповідати Вам завдяки письму - носію, що фіксує почуття і проносить їх через простір і час.
Ми приєднаємося до вас досить скоро, але доти продовжимо вивчати те, що Ви хотіли нам сказати. Ми захоплюємось Вашим талантом і щирістю Ваших зусиль у пошуках відповіді на запитання - Чому ми живемо в цьому світі? Робота вашого життя надихає нас і допомагає знайті спільне екзистенціальне розуміння того, що є "Подихом Життя" в холодному й байдужому всесвіті.
Ріо-де-Жанейро, 27 травня 2014 року
Переклад з англійської - Вікторія Андрієвська
