Автор: «Юрій ШАПОВАЛ»

(нар. 1953) – доктор історичних наук (1994), професор (2000), заслужений діяч науки і техніки України (2003), головний науковий співробітник, керівник Центру історичної політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Автор понад 800 публікацій, серед яких книжки «У ті трагічні роки. Сталінізм на Україні» (1990), «Україна 20–50-х років: сторінки ненаписаної історії» (1993), «Людина і система. Штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні» (1994), «Справа “Спілки визволення України”: невідомі документи і факти» (1995, спільно з В. Пристайком), «Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття 1924–1934» (1996, спільно з В. Пристайком), «ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи» (1997, спільно з В. Золотарьовим і В. Пристайком), «Михайло Грушевський: справа “УНЦ” і останні роки, 1931–1934» (1999, спільно з В. Пристайком), «ОУН і УПА на терені Польщі, 1944–1947 рр.» (2000), «Україна ХХ століття: особи та події в контексті важкої історії» (2001), «Всеволод Балицький. Особа, час, оточення» (2002, спільно з В. Золотарьовим), «Невигадані історії» (2004), «Доля як історія» (2006), «Держава. Ілюстрована енциклопедія України» (2008), «Безпідставно обвинувачені» (Faux coupables. Surveillance, aveux et procès en Ukraine soviétigue (1924–1934). L’exemple de M. Grushevskij et S. Efremov. Paris, CNRS éditions, 2012) (французькою мовою, у співавторстві з Аленом Блюмом), «Торкнутись історії» (2013, перевидання у 2017 і 2019), «Олександр Шумський. Життя, доля, невідомі документи» (2017), «Михайло Грушевський: “Я сам прийшов до політики через історію…”» (2018, спільно з І. Вербою); «Голодомор 1932–1933: український геноцид» (Holodomor 1932–1933: genocidio Ucraniano. Prof. Yuri Shapoval. Editado por Jeremias M. Taurydzkyj. – La ed mejorada. – Ciudad Autónoma de Buenos Aires: Antigua, 2019) (іспанською мовою), «Мить історії» (2019), численних наукових розвідок, присвячених проблемам політичної історії України XX століття, історії комуністичного режиму в СРСР і УРСР, його репресивно-каральної системи, життєписам багатьох діячів. Був упорядником і одним з авторів збірників статей, а також упорядником низки науково-документальних видань.

Друкувався в Австрії, Аргентині, Великій Британії, Італії, Канаді, Латвії, Німеччині, Польщі, Росії, США, Франції, Чехії. Активно спів­працює із засобами масової інформації, радіо і телебаченням. Лауреат премії імені Миколи Костомарова Національної Академії наук України (1996), лауреат премії Служби безпеки України (1996, 1997), лауреат премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (США) за наукові праці з історії України (2002), лауреат Всеукраїнського щорічного конкурсу засобів масової інформації «Золоте перо» – найвища нагорода в галузі журналістики (2002), лауреат премії журналу «Сучасність» і Ліги українських меценатів (2004), лауреат премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2008).

• Tweet