Автор: «Мішель ПАСТУРО [Michel PASTOUREAU]»

Мішель ПАСТУРО [Michel PASTOUREAU]


%d0%bf%d0%b0%d1%81%d1%82%d1%83%d1%80%d0%bew1a9585

Мішель Пастуро народився в Парижі в 1947 році, навчався в Сорбонні та в Національній школі хартій, де 1972 року захистив дисертацію на тему геральдичного бестіарію у Середньовіччі. Спершу служив доглядачем в Управлінні медалей Національної бібліотеки, далі 1982 року був обраний науковим керівником у Практичній школі вищих досліджень (4-й відділ), де відтоді посідає кафедру історії середньовічної символіки. Також він двадцять років (1987–2007) був нау­ковим керівником у Школі вищих досліджень у соціальних науках, присвячуючи семінари символічній історії європейських суспільств. Беручи на себе різні академічні та громадські функції, Мішель Пастуро був запрошеним професором у кількох європейських університетах, зокрема в Лозанні та Женеві. Стає кореспондентом Інституту Франції (Академія надписів і красного письменства) і президентом Французького товариства геральдики та сфрагістики.

Перші твори Мішеля Пастуро продовжили та розвинули його дисертаційне дослідження й ставили за мету вивчення гербів, печаток і зображень. Вони значно посприяли тому, щоб вивести геральдику на рівень самостійної історичної науки. Згодом, починаючи від 1980-х років, він зосереджує свої дослідження та викладання саме на історії кольорів, де сходяться всі його наукові зацікавлення. У цій галузі, в якій потрібно було розробляти практично всі теми від самих основ, не оминаючи й історію живопису, він стає міжнародно визнаним авторитетом. Паралельно з цими розмаїтими сферами досліджень Мішель Пастуро ніколи не припиняв працювати над історією тварин, бестіарію та зоології, насамперед за часів Середньовіччя.

Мішель Пастуро опублікував близько сорока наукових праць. Деякі з тих, що вийшли за останні два десятиліття: «Шахівниця Карла Великого. Гра не для гри» (Париж, Adam Biro, 1990); «Диявольська матерія. Історія смужок і смугастих тканин» (Париж, Seuil, 1991); «Трактат з геральдики» (Париж, Picard, 2-ге видання, 1993); «Фігури геральдики» (Париж, Gallimard, 1996); «Ісус у майстерні фарбаря. Кольори і фарби у середньовічній Європі» (Париж, Léopard d’or, 1998); «Емблеми Франції» (Париж, Bonneton, 1998); «Синій. Історія одного кольору» (Париж, Seuil, 2000); «Романські образи» (Париж, Seuil, 2001, у співпраці з Франком Горватом); «Славно­звісні тварини» (Париж, Bonneton, 2001); «Символічна історія західного Середньовіччя» (Париж, Seuil, 2004); «Маленька книжка кольорів» (Париж, Panama, 2005, з Домініком Сімоне); «Лицарі Круглого столу. Історія уявного товариства» (Lathuile, Éditions du Gui, 2006); «Ведмідь. Історія опального царя» (Париж, Seuil, 2007); «Чорний. Історія одного кольору» (Париж, Seuil, 2008); «Свиня. Історія бідного родича» (Париж, Gallimard, 2009); «Мистецтво середньовічної геральдики» (Париж, Seuil, 2009).


'