Відгуки читачів

"Помаранчевий сад" Ларрі Трамбле 

Спочатку мені видалося, що це буде типовий, дещо абстрактний, ненав'язливий потік думок. Як же я помилялася. От основні персонажі історії:

Пустеля, сонце, війна, самотність, сім'я, безнадія, страх, жертви, 9-річні хлопчаки, повітряний змій та помаранчі. Уявіть двох близнюків, що граються із повітряним змієм. Нитка рветься, і змій падає по той бік схилу.

ПО ТОЙ БІК, де ВОРОГ. По той бік, звідки СТРІЛЯЮТЬ.

І хлопчаки героїчно для себе, трагічно для свого майбутнього, забирають свого змія ЗВІДТИ. Хизуються цим старшому хлопцю.
Хлопцю, який стає шахідом-підривником. Хлопцю, якого завербувала сама війна. ...До батька близнюків приходять і ставлять питання руба: - Твій син вдягне пояс із вибухівкою, і піде ПО ТОЙ БІК, дорогою, яку вказав сам Бог.
І далі найстрашніше: - Сина вибирай сам.
Але про війну брешуть. Брешуть так багато, що ні брати, ні їх батьки, тим паче далекі від гарячих точок миряни, не уявляють масштабу брехні.
Але крім катастрофічно тяжкого вибору, що ліг на плечі батькам. Непідйомна травма лишиться у брата, що має вижити.
Історія вражає настільки, що краще, аби хтось був поруч. Щоб не проживати цю історію самостійно. Бо мені було складно.

Обов'язкова книга в бібліотеку на тему війни та її жахіть.



"Видавництво Анетти Антоненко"

"Геній - це той, хто швидко збагнув своє призначення на землі!" - ці слова героїні автобіографічної повісті є ключовими. 

Мадам Пилінська дає уроки гри на фортепіано молодому чоловікові, що хоче вдосконалити свої навики. Але насправді, крвм гри на фортепіано, вона навчає його багатьом життєвим мудростям і вчить "бачит" світ власними очима, відчувати на дотик, слух, нюх...

Екстравагантна, домінантна - вона відкидає інших митців, і грає винятково твори Шопена. Чи не тому, що вона сама полька? Чи не тому, що Шопен став невід'ємною частиною її життя? 

Проте не лише мадам Пилінська завдячує Шопену своє щастя. Інша героїня сповідається авторові (він же й протагоніст розповіді): "Шопен дозволив мені жити в іншому світі - світі, де розквітають почуття, світі, наповненому гарячими словами, поривами, без раціональності, без обачності, без прагматизму!"... 

Кожен з трьох героїв цієї книжки завдячує Шопену і його музиці своїм щасливим життям. 

Пошук і становлення власного Я головного героя відбувається завдяки музиці Шопена. (Але, можливо, свою роль відіграли і досить дотепні розповіді-повчання пані Пилінської)

Ця книжка читається легко і весело. І навіть така читачка, як я, що не має жодної музичної освіти, навиків гри на якомусь інструменті й геть жодного музичного дару, прочитала цю книжку із захопленням. А все тому, що автор повісті, як справжній геній, віднайшов свої двері, свій шлях у світі, й саме тому написав такий літературний шедевр - "Мадам Пилінська і таємниця Шопена".

А Вам цікаво розкрити таємницю Шопена - читайте повість Еріка-Еманюеля Шмітта у дуже хорошому перекладі Івана Рябчія.

ВІД ЧИТАЧА з любов'ю https://www.instagram.com/_olhafil/ 

Книжку Е.Шмітта "Мадам Пилінська і таємниця Шопена" я придбала ще під час #книжковийарсенал2019. Раніше читала збірки оповідань та великий роман "Папуги з площі Ареццо" (з цієї #книжки було б гарне #кіно!). А от цю, тоненьку гарну книжечку, з твердою обкладинкою, хотіла читати десь в дорозі (так, в метро, звісно). І дарма...
 Тендітний, музичний роман! 95 сторінок суцільного кайфу, повного занурення в життя Еріка-Емманюеля, яке наче поділилося на "до" та "після" зустрічі із мадам Пилінською, "осяяну бездоганною репутацією" та, звісно, тієї самої таємниці Шопена.
 Тільки послухайте (!) перше враження головного героя про музику Шопена: "Що ми слухали? Я не знав. На моїх очах відбувалася неймовірна подія, розквітав паралельний всесвіт, епіфанія іншого способу існування - напруженого й ефірного, багатого і прозорого, крихкого й потужного; цілком відкриваючись мені, він, утім, зберігав могутню глибину таїни."
І це тільки пара речень з того, що я б хотіла зацитувати. Та щоб передати весь мій захват від цього прекрасного роману, то доведеться все просто переписати.
Хотіла б і я зустріти таку Мадам, яка б навчила знайти свої двері, "через які ви пізнаєте всесвіт і розповідаєте іншим про нього." Щоб у неї теж були ті коти (їхні імена прекрасні, але я не напишу про це)! А що вона казала про Жорж Санд! І про Марію Каллас! Які сміливі неупереджені думки!
Власне, це єдина книжка, яку мені хочеться перечитати поки я пишу цей пост
Ця щира історія може надихнути будь-кого до занять музикою!
Вже з перших сторінок я зрозуміла, що дарма почала читати книжку в метро, бо мадам Пилінська права, кажучи своєму учню: "Вмощуйтесь зручно у себе в кімнаті, затамуйте подих і слухайте тишу." Натомість, я 30 хвилин слухала як поїзд метро мчить до "Золотих воріт".
Але зупинитися вже не могла;) Чого і вам бажаю!
За неймовірно-прекрасний переклад дякую @ivanriabchyi! А за видання @anetta.antonenko!

Світлина від Анетти Антоненко.
'