Автор: «Михайло ЛЕРМОНТОВ [Михаил Лермонтов]»

Михайло ЛЕРМОНТОВ [Михаил Лермонтов]


Lermontov

Великий росіянин, поет, письменник, художник, драматург і офіцер Царської армії Російської імперії Михайло Юрійович Лермонтов народився 3 жовтня (по новому стилю 15-ого) в 1814-ом року в Москві. Його батьком був офіцер, і через роки, син піде по його стопам. У дитинстві ж він виховувався бабусею. Саме бабуся дала йому початкову освіту, після якої юний Лермонтов відправився в один з пансіонів Московського університету. У цьому закладі з під його пера вийшли найперші, ще не дуже вдалі, вірші. По закінченню цього пансіону Михайло Юрійович став студентом Московського університету, а вже потім він відправився в школу гвардійських підпрапорщиків у тодішню столицю Петербург.

Після цієї школи Лермонтов почав свою службу в Царському селі в Гусарському полку. Після того, як на смерть Пушкіна їм був написано й опублікований вірш «Смерть поета», його заарештували й відправили на поселення на Кавказ. По дорозі внапосилання він пише свій геніальний  «Бородіно», присвятивши його річниці битви.

На Кавказі засланець Лермонтов починає захоплюватися живописом, пише картини. У той же час його батько ходить по чиновниках, просячи помилувати сина. Що й відбувається незабаром - Михайла Юрійовича Лермонтова відновлюють на службі. Але ввязавшись у дуель із Барантом, його знову відправляють на Кавказ у вислання, цього разу на війну.

За цей час він пише безліч поезій, які назавжди ввійшли в Золотий фонд світової літератури - це «Герой нашого часу», «Мцири», «Демон» і багато інших.

Після вислання Лермонтов приїжджає в Пятигорск, де випадково ображає жартом свого старого знайомого Мартинова. Товариш, у свою чергу, викликає поета на дуель, що стала для Лермонтова фатальною. 15-ого липня 1841-ого року він гине.

Творче життя Лермонтова тривало 13 років. За цей час він встиг посісти одне з чільних місць у російській літературі, завершивши розвиток російської романтичної поеми, створивши неперевершені ліричні шедеври та заклавши основи російського реалістичного роману XIX ст. 
Лермонтов з любов'ю ставився до України (називав «сумною вітчизною») та її народу (вірш «На світські окови»). З його творчістю був добре ознайомлений Т. Шевченко (згадки в листах, щоденнику, вірш «Мені здається, я не знаю»). І. Франко вважав Л. корифеєм російської поезії. П'єси Л. йшли в багатьох театрах України, а мотиви його поезії знайшли втілення в українській музиці (романси «Бескет» М. Жербіна, «О. О. Смирновій» Ф. Надененка, «Сонце» Б. Лятошинського, «Ні, не тебе так палко я люблю» Ю. Мейтуса, «Сумний я...» В. Косенка та ін.). Перші українські переклади та переспіви поезій Лермонтова з'явилися в 60-х pp. XIX ст. Його твори перекладали М. Старицький, І. Франко, Олена Пчілка, П. Грабовський, М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, М. Терещенко, В. Сосюра, Л. Первомайський, А. Малишко, Р. Лубківський, В. Колодій та ін. 


Новини про автора
'