Півтори години відвертого спілкування в гостинній залі Рівненської обласної бібліотеки з відомим українським журналістом, одним із найупізнаваніших медійників Остапом Дроздовим, який наразі був запрошений до Рівного, як письменник, автор двох нових романів, пролетіли надто швидко. Він говорив з аудиторією просто і весело, розумно і проникливо.
Одразу сказав: «Давайте не про політику і не про політиків, якими я вже наситився вдосталь на своїх телепрограграмах».
Він розповідав про свій новий роман з інтригуючою назвою «№ 2», який щойно вийшов у Львові. А першим був « № 1. Роман-вибух». Чому взявся за письменницьке перо? Відчув, що те, чим він займається, як журналіст, вже стає просто, як функція і втрачається Остап Дроздов, як особистість.
Тож потреба в письменницькій праці – це «потреба повернути себе собі». Про що пише Дроздов-письменник? Про нас, про кожного, про пошуки щастя, про взаємини батьків і дітей, про право кожної людини бути вільною і реалізованою, як особистість. А центральний персонаж його роману – це Країна, як така, якою вона має бути, щоб її полюбити, щоби кожен зміг реалізуватись в ній як особистість.
Перед рівнянами розкривався інший Остап Дроздов, аніж ми звикли його бачити на телеканалі «Zik». Він бунтар, психолог, реаліст з молодою «безвізовою» душею шукача правди та з досвідом, взятим від життя прийдешніх поколінь, що жили за залізними завісами.
Говорив своєю «остапівською» львівською говіркою, а зала заворожено слухала. Тільки в певні миті в знак особливої підтримки його висловів чи думок, час від часу зривались щирі оплески. Він говорив те, що думаємо і ми всі, тільки якось більш сміливо, чітко, логічно, з правильно розставленими акцентами.
А далі посипались запитання. І вже без політики і її персонажів, які за десятиліття пройшли через студію Дроздова, не обійшлося.
Не обійшлося без влучних саркастичних жартів, відвертих міркувань. Були професійні запитання журналістів щодо перспектив українських ЗМІ. Остап Дроздов охоче дав відповідь і на мої питання:
- Які літературні плани в письменника Остапа Дроздова?
- Я думаю, що рік-півтора нічого не зможу писати, бо занадто багато вклав в цей текст «№ 2». Багато внутрішнього надриву, антагонізму, любові. Я відчуваю, що мені треба настоятися, набратися нових смислів. Фатально боюся самоповторів. Я повинен пройти реновацію, відновлення. Мені треба поїздити, подивитися, як люди сприймають, що говорять. В кінці жовтня поїду в Запоріжжя, Нікополь. Люблю спостерігати оголений нерв буднів. Сяду в маршрутку, їду і слухаю. Сивію зразу, волосся дибки стає, але таке пізнання. Це цікава тема.
- Яке враження від Рівного?
- Для мене Рівне – це місто, з якого розпочався мій всеукраїнський тур зі своєю першою книгою минулого року. З Рівного я починав і для мене це місто як для літератора стало благословенним. А сьогоднішній приїзд – це теж – ваша тепла розуміюча аудиторія. Ще буде зустріч в Острозькій академії і в книгарні.
