ЗМІ

Людина завжди прагне дошукатися правди, але коли знаходить її, часто домішує до неї зручні для себе деталі. Так, певне декорування інформації завжди має місце. А чи існує правда в чистому вигляді?

Певно, що ні. Якщо сприймати правду у значенні «справедливість», то тут справи ще гірші. Адже всезагальної справедливості «для всіх і кожного» просто не існує. І сюжет цієї невеличкої повісті тому доказ.

Перуанський прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури 2010 року, Маріо Варгас Льйоса у своїх творах завжди немов загравав з політикою і владою. Часто у його текстах піддавались остракізму військові. І не дивно, адже письменник ніколи не був байдужим до становища своєї країни і вважав себе уповноваженим «рупором» правди. Кому, як не інтелектуалові, належить відстоювати головні чесноти суспільства. Несправедливість, зловживання владою, бюрократія і безкарність чиновників присутні майже в кожному тексті Льйоси.

Маріо Варгас Льйоса. Хто вбив Паломіно Молеро?: повість; пер. з ісп. С. Борщевського, Л. Олевського. — Львів: Вид-во Анетти Антоненко, 2016. — 144 с.

«Хто вбив Паломіно Молеро?» — сповнена драматизму детективна повість, що була написана через обурення Маріо Варгас Льйоси випадком, який мав місце на військово-повітряній базі у Таларі. Сталося вбивство молодого льотчика, але злочин довго замовчувався (і керівництвом, і пресою) й винуватці так і не були покарані. Схоже, спрацювала горезвісна «кругова порука». Як тут міг змовчати письменник?

Майже стовідсотково віддзеркалюючи реальні обставини, письменник являє світу історію ні в чому невинного молодого льотчика Паломіно Молеро, котрого знаходять по-звірячому вбитим і оскопленим поблизу бази військово-повітряних сил. До справи беруться досвідчені поліцейські — лейтенант Сильва і його підлеглий Літума. До речі, з Літумою ми зустрічаємось не вперше. Цей персонаж часто з’являється у текстах Льйоси («Літума в Андах», «Зелений Дім»). Так от, саме цьому дуетові випало розворушити справжній вулик з безкарних злочинів серед військових високопосадовців.

З самісінького початку слідчі стикаються з опором з боку так званих «тузів».

Їм заважають докопатися до правди. Одразу ж зрозуміло, що до обставин смерті причетні люди у формі й вони будуть опиратися до самісінького кінця. І, навіть, якщо вину буде доведено, простий люд не йме віри в чесність суддів.

— Його судитимуть по закону, — неохоче відповів лейтенант Сильва. — Тобто військовий трибунал.
— Але ж вони хоч покарають його? — не відступався дон Херонімо.

При тому, простий народ, який уособлює собою дон Херонімо, підозрює у змові з «тузами» навіть поліцію. Хоча лейтенант Сильва й Літума частенько можуть дозволити собі перехилити чарку у товаристві дона Херонімо й інших завсідників таверни доньї Адріани, коли справа стосується виключно робочих моментів вони не залишаються поза підозрою у хабарництві і змові. Посиденьки посиденьками, але вони все ж таки «чортові фараони» для решти.

— Тільки нам, біднякам, скрізь дістається, — зітхнув дон Херонімо. — А великим тузам хоч би що. Адже так, лейтенанте?

Отже, розповсюджена думка про «честь мундира» знаходить своє практичне підтвердження, за словами відвідувачів харчівні. Але найвражаючим є те, що дізнавшись правду про мотиви і обставини вбивства Паломіно Молеро, перуанці не вірять «правді», вони доточують до неї якісь безглузді деталі, декорують її, повністю викривлюють. Здається, вся детективна праця двох слідчих просто зійшла нанівець, знецінилась, хоча й не залишилась непомітною для поліційного керівництва. І воно своєрідно відмічає їх трудові звершення.

— От бачиш, дурнику, — лагідно дорікнув начальник. — А ти ж так прагнув розкрити таємницю Паломіно Молеро. Що ж, ми її розкрили. І що маємо? Тебе засилають у гори, подалі від спеки і твоїх приятелів. А мене, певно, запроторять у ще глухіший закутень. Ось така дяка за сумлінну працю в цій поліції, куди ти мав дурість устряти. Як тобі там буде, Літумо?

Схоже, лейтенант Сильва й Літума розворушили не тільки військовий, а й поліційний вулики. Лише смикни за один кінець бюрократичної мотузки — зачепить усіх, бо пов’язані один з одним влада і гроші. Й Маріо Варгас Льйоса не втомлюється нам про це розповідати, а ми, маючи наочні приклади у нашому сьогоденні, легко й з розумінням справи сприймаємо його тексти, тим більше в такому хорошому перекладі.

Друг читача, Оксана Басан, 20.06.2017